Георгіївська стрічка походить з Росії. Як атрибут до одену св. Георгія та Георгіївського хреста, а потім й окремий нагородний символ, вона виникла в російській армії.
Своє друге народження, в якості масової кампанії з її розповюдження відзначила в Російській федерації влітку 2005 року, непередодні 60-ої річниці перемоги у ВВВ, за ініціативи РІА "Новости" та активної підтримки прокремлівського, антидемократичного, напівфашистського молодіжного руху "Наші", створеного адміністрацією президента РФ.
Отже всіх носіїв помаранчево-чорних стрічкок в Україні можна вважати такими, що цим символічним актом сповідують наступні морально-етичні й ідеологічно-світоглядні принципи:
"Я, носій георгіївської стрічки, тим що маю її на:
- лацкані чи іншому елементі одягу або на руці, шиї, тощо;
- дзеркальці чи антені автівки,
- наплечнику і т.д. і т.п.
визнаю...
- свою цілковиту байдужість до неукраїнського походження стрічки та експорту (нав'язуванню) традиції з масового поширення смугастої стрічки з чужеземної країни, яка неоодноразово протягом всієї історії, як у давно минулі, так і новітні часи засвідчувала свою ворожість до України. Власне, мені начкхати на це, бо такий я "патріот" своєї вітчизни. Та й самою вітчизною для себе вважаю не стільки землю, де живу - Україну, а інозмену державу - Росію. Отже носінням георгіївської стрічки я зневажаю українську традицію і шаную чужу, демонструючи це привселюдно і не маючи з цього приводу жодного докору сумління;
- що в такий спосіб висловлюю свої симатії новітньому тоталітарному режиму Російської Федерації та її правителям, які залюбки чіпляють на себе георгіївські стрічки з відповідною пропагандистською метою;
- демонструю свою вірність радянсько-російському духу святкування дня перемоги, що радше віншує злочинну комуно-більшовицьку систему, аніж віддає данину шани усім загиблим у Другій світовій. Для мене смерті десятків мільйонів людей, скоріше свято, ніж привід для скорботи.
- що носінням помаранчево-чорної стрічки виражаю особисту шану і повагу не стільки воїнському подвигу рядових червоноармійців, скільки розшаркуюся перед їхніми начальниками - червоними генералами, які безжалісно використовували солдатів як гарматне м'ясо.
- тиражую своє невігластво з пропаганди 9 травня як великої перемоги радянського народу, закриваючи очі на червоний терор, що мав місце як під час війни, так і після, а також величезну кількість жертв армії "переможців", що є незрівняною з втратами переможених. І мені байдужа причина цього. Чому так сталося є для мене зайвим питанням, яким я не переймаюся. Воно мене не турбує, як і багато інших, похідних від цього.
- що я є проросійським сталіністом, готовим і надалі вшановувати подвиги каральних загонів НКВД та бійцв СМЕРШу, предастваники яких станволять нині переважну більшість з тих ветеранів Другої світової, які дожили до сьогодні. Бо на відміну від рядових бійцв-червоноармійців, екнкаведисти-смершівці користувалися особливою увагою і піклуванням з боку комуно-більшовицького тоталітарного режиму. Каральна система пестила слухняних виконавців її волі.
- що демонструю підтримку репресіям і катуванням радянської влади, застосованим проти українців до, під час і після війни. Кількість жертв українського народу за виборювання незалежної держави для мене було, є і буде цілковите ніщо.
- носінням георгіївської стрічки я засвідчую, що є проросійським сталіністом, можливо, і дуже вірогідно - нащадком енкаведиста, руки якого по лікті в крові українців та людей інших національностей - жертв радянської окупації та винищувальних спецоперацій;
- будучи носієм цієї смугастої стрічки, я одночасно є носієм совокової ментальності, що є ворожою до Української держави. Я прагну повернення країни в лоно радянсько-російської імперії на правах губернії без самостійного урядування над територією.
- ...".
Перелік пунктів є далеко не вичерпним. Це лише первинна версія. Вона підлягає розширенню, а сам текст - корегуванню, по мірі надходження пропозицій від всіх небайдужих до піднятої теми осіб. Першоджерело
Вікіпедія
Гео́ргіївська стрі́чка (рос. Георгиевская лента) — російська імперська символіка, двоколірна стрічка. Має вигляд смужки з трьома чорними і двомажовтими смугами.
Застосовувалася в оформленні низки військових нагород в Російській імперії та російських частин Вермахту[1], [2]. Атрибут Ордена святого Георгія, вищої військової нагороди Російської імперії.
-
Запроваджена 1769 року, разом із встановленням Ордену Георгія, за наказом російської імператриці Катерини ІІ. Застосовувалася в оформленні низки військових нагород імперії — Георгієвського хреста й Георгіївської медалі. Також вживалася як військовий аксесуар знамен і штандартів підрозділів російської армії, які заслужили його за відвагу в боях.
-
Після Жовтневого перевороту 1917 року в Росії та впродовж Громадянської війни 1917–1920 років продовжувала використовуватися в середовищі військових Білого руху, як символ неподільної Росії та російської військової слави. Зокрема, була присутня на нагородахДобровольчої армії — знаках «За Крижаний похід» і «За великий Сибірський похід». Після поразки Білого руху й встановлення в Росії більшовицького режиму використовувалася російськими націоналістичними і фашистськими організаціями 1920 — 1930-х років в еміграції.
-
Під час німецько-радянської війни 1941–1945 років вживалася російськими парамілітарними організаціями, що підтримували Нацистську Німеччину в боротьбі проти Радянського союзу. Зокрема, була присутня серед нагород вояків Російської Визвольної Армії, Комітету визволення народів Росії таКозачого Стану[3].
-
Тривалий час не використовувалася в системі нагород СРСР, оскільки вважалася ворожим символом колишньої імперії. Проте з 1943 року, з метою підняття російського патріотизму в ході німецько-радянської війни, була інкорпорована до радянського Ордену Слави як «гвардійська стрічка». 1945 року вжита на радянській медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»[4][5].
-
Атрибут Ордена святого Георгія, вищої військової нагороди Російської імперії. Символ особистої мужності вояка або військового підрозділу, проявлених на полі бою. В переносному значенні — символ слави російської імперської зброї і війська[6].
-
З 2005 року, з ініціативи урядових і громадських організацій Російської федерації, використовується невійськовими особами для пропаганди перемоги Росії у німецько-радянській війні 1941–1945 років. Також використовується проросійськими організаціями за межами Росії як символ російської мілітаристичної могутності, слави імперії та радянського минулого.
|